Ковальковський Віталій Анатолійович

Дата: 15.01.2026 14:05

Кількість переглядів: 109

Степанівка, серпень 2014. Сьогодні, ймовірно, не кожен знає про події, що сталися тоді на Донеччині. Але ті, кого це торкнулось, рубець на серці та у душі має назавжди. Ковальковський Віталій Анатолійович народився в селі Суховоля 16.02.1992 року. Ріс добрим, чуйним, товариським хлопчиком, улюбленцем серед друзів, вчителів. 2011 – 2013 була служба в ЗСУ. Спочатку потрапив до 179 об’єднаного навчально-тренувального центру військ зв’язку ЗСУ, пізніше служба у Генеральному штабі України в місті Києві. З 3 серпня 2014 року виконував завдання у складі сил АТО, а вже 13 серпня - солдат лінійного наглядача взводу зв’язку ЗСУ. У серпні 2014 р. під селом Степанівка, на Донеччині, відбувалися запеклі бої між українськими військовими, зокрема бійцями 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, та бойовиками ДНР, де українські сили зазнали втрат, але стримували наступ ворога, який використовував важке озброєння та реактивні системи залпового вогню. Це були одні з найважчих боїв початку АТО, які залишили глибокий слід в пам'яті учасників. У такому бою Ковальковський Віталій Анатолійович зник безвісти, перебуваючи на бойовому посту, захищаючи незалежність свого народу та територіальну цілісність України. Сім років родина не втрачала надії на повернення сина, брата, онука, племінника, нареченого. Та дива не сталося…12 січня 2021 року Ковальковського Віталія Анатолійовича було визнано загиблим. Молодий, відважний, з відкритим серцем і великими мріями, Віталій був надзвичайно світлою та щирою людиною, сповнений сили, мужності та патріотизму. Все життя було ще попереду — плани, надії, світлі обрії майбутнього. Та Віталій став на шлях честі, на захист рідної землі у важкі часи для нашої держави. Він поклав своє життя заради миру, заради нашої свободи, заради майбутнього України. За особисту мужність і відданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Ковальковський Віталій Анатолійович нагороджений відзнакою «За заслуги перед Новоград-Волинським районом» (посмертно). Серед пекельних днів повномасштабної війни не забуваймо про тих, хто ціною своїх життів зупинив навалу під Степанівкою одинадцять з половиною років тому. У них не було такого озброєння, яке має українська армія сьогодні. Не було такої підтримки всього світу. Але вони закрили нас тоді своїми серцями. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким Віталія. Поділяємо ваш біль, схиляємо голови у скорботі… Світла пам’ять Герою, який до останнього подиху залишався вірним присязі та народу України. Вічна слава та шана Герою!

« повернутися