Сьогодні, 13 травня, минає річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті Захисника України, нашого воїна-земляка Бойка Олександра Васильовича. Олександр Бойко народився 25 листопада 1999 року в селі Жеребилівка.
А пам’ять не згасає… Хай скрегіт й плач стражденної землі Досягне хмар, і сонця, й неба, й Бога. Йдуть в небеса щодня сини мої, Життя лишаючи на фронтових дорогах. Кожен загиблий воїн – це болючий шрам у душі кожного з нас. Імена Героїв України назавжди закарбовані в наших серцях, назавжди залишаться взірцем мужності, патріотизму та незламності для нащадків. Сьогодні, 13 травня, минає річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті Захисника України, нашого воїна-земляка Бойка Олександра Васильовича. Олександр Бойко народився 25 листопада 1999 року в селі Жеребилівка. Дитинство провів у рідному селі, був щирим, відкритим у спілкуванні, понад усе любив свою родину, рідний край, українську землю. Навчався у дитячому садочку «Сонечко» в селі Піщів, згодом закінчив Піщівську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після школи здобув професію механіка у місті Коростишів. Працював полірувальником каменю на підприємстві з виготовлення пам’ятників. Коли росія вторглася на нашу землю, Олександр, не вагаючись, став на захист Батьківщини, змінивши життя зі звичного, мирного, на тривожне, воєнне, сповнене небезпек. 2 вересня 2022 року прийняв військову присягу та розпочав службу. Пройшовши навчання у Великій Британії, Олександр разом з побратимами, які за цей час стали його другою сім’єю, був у гарячих точках, де велися запеклі бої. Служив у 128-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді навідником БМП, згодом — у 141-шій окремій піхотній бригаді 2-го відділення протитанкових ракетних комплексів взводу ПТРК 2-го стрілецького батальйону. Мав звання молодшого сержанта. Олександр брав участь у бойових діях на найважчих напрямках Донецької області: Соледар, Бахмут, Покровськ. 13 травня 2025 року ворожа куля обірвала життя сина, чоловіка, батька, брата, не давши можливості взяти на руки новонародженого синочка. Дитина, якій виповнився лише один місяць від народження, ще не встигла запам’ятати татові руки, голос чи погляд. Олександр загинув під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Покровськ, до кінця виконавши свій громадянський та моральний обов’язок. Він охороняв наш спокій, наш сон, наші світанки і блакитне небо, він захищав кожного з нас, захищав незалежну, вільну Україну. У наших серцях, у нашій пам’яті він навічно залишиться незламним Героєм, відданим сином своєї родини, безстрашним воїном України. Йому було лише 25 років. Обірвалося життя справжнього патріота, надзвичайної і світлої людини, Воїна, який виявив стійкість і мужність у цій безжальній війні. Він мріяв про Перемогу і наближав її з усіх сил. Саме таким він залишиться в нашій пам’яті. Бойко Олександр Васильович нагороджений відзнакою «За заслуги перед Звягельським районом» (посмертно). Важко знайти слова втіхи для рідних, неможливо загоїти біль та гіркоту втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів та усіх, хто знав його, любив і шанував. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та друзям Олександра. Поділяємо ваш біль, сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови у скорботі… Вічна пам’ять і слава українському воїну-Герою! Вічний спокій душі.
09:43:19 13.05.2026
Наші Герої
